Во мне не осталось ничего святого! Я стала воплощением дьявола, его продолжением. Все, кто связываеться со мной, начинают от этого страдать, у всех начинаються проблемы, ко всем приходит горе. Я предсказываю будущее. Люди бояться смотреть мне в глаза - в них слишком много зла... Я удивлена, что на моем теле еще не появилось родимое пятно в виде трех шестерок - 666... И что с этим делать дальше? Я разрушаю судьбы, приношу боль... Почему? Я не верю в Бога - он мне не нужен. Я не помню ни одной молитвы. Мне становиться плохо в церкви. А библия приносит лишь отвращение. Что это значит? Как с этим жить? Я ненавижу свой дом и людей, породивших меня. Я сегодня прокляла их - они долго не протянут. И теперь скажите мне, кто я? Мне на все безразлично. Как мне выжить, если все святое во мне пало на одно, если мои крылья окрасились в черный цвет и покрылись грубой жесткой кожей?

Завтра їду в Дніпр. Трохи хвилююся. Одна. Переді мною такий важливий конкурс. Чи стану я переможницею в фіналі, в заключному етапі. Вже так багато пройшла... А мене ніхто не хоче підтримати, навіть проводити в дорогу!!! Невже це нікому не потрібно?

По стезе бесмертия, не думая о Нем,

Она идет по лезвию, плененная огнем.

Кому какая разница, что чувствует пантера?!

Из общества изгнанница кошка-королева.

Она не одинока, а просто одиночка.

Принявши лик пророка, бесщадно ставит точки.

Жестокая стервозность присуща черной Диве.

Незыблемо серьезноона меняет имя;

Меняет свои маски: оскал толи улыбка.

Она не верит в сказки, ни в Бога, ни в ошибки.

Забывши о проклятьи,она колдует смело,

И,снявши свое плятье, освобождает тело

От плена тесной ткани, оков привычных будней,

Что сердце ее ранят и превращают в студень.

Она ведь просто кошка... пантера, демон, стерва...

Уселась на окошко чертовка-королева.

Сьогодні перше квітня! З Днем сміху всіх вітаю!!! Прикро, але це свято мені ніколи не здавалося смішним... як і клоуни. Я боюся цих істот - вони такі страшні, їхні маски здаються такими жорстокими, а глумливі репліки - вироком смерті! Боюся Діда Мороза... Святого Миколая... Ненавиджу маски і сама їх ніколи не ношу! Хоча навіть не знаю, де я "починаюся", а де "закінчуюся"...)))

Захворіла, не пішла на заняття, лежала, думала... Згадувала своє минуле, думала про теперішнє і мріяла про майбутнє. І дійшла висновку... Моє минуле - я бажаю його повернути, але воно принесло стільки болю, що хочеться його стерти, зламати, розтрощіти, спалити!.. Теперішнє - це пустка, за яку нема сенсу чіплятися, бо вона є дитям мороку і смерті. Майбутнє - це невідомо що, яке навіть може і не збутися, і за яке не вхопитися, бо воно далеко...

Ви знову скажете, що я говорю про "погане". Ні! Це реалії життя, вони є. І я не тікаю від цих проблем, я не роблю вигляд, що все добре, Я НЕ НОШУ МАСКИ!!! Я говорю про це, аналізую, шукаю вихід - і знаходжу! Не мати проблем, заховувати їх в собі, приховувати відчай - це ненормально! Це потрібно проявляти, давати йому вихід, але не зробити це своїм гаслом життя. МІй блог - це моя "жилетка", "подушка", або "подружка".

Говоріть про проблеми! Уявіть свою квартиру. Ви лежите на кроваті і читаєте журнал. Ви знаєте, що РАНІШЕ тут жили старенькі люди, які тут і померли. Ви знаєте про це, ви б цього не хотіли, але це так було  і це не змінити, і ви на це вже не звертаєте уваги, бо це НОРМАЛЬНО, ви можете з легкістю говорити про це. ЗАРАЗ ви вдома самі, тільки ви і журнал, квартира пуста, - але це НОРМАЛЬНО, вам спокійно, ви просто читаєте журнал. Ваш будинок СКОРО знесуть, але вас це не хвилює, ви просто читаєте і сьорбаєте коктейль, і можете з легкістю говорити про це. І це НОРМАЛЬНО! Так чому ж не можна так само легко розмовляти про душевний стан? Чому НОРМАЛЬНА людина, котрій іноді буває боляче і яка це якось виражає (що теж є НОРМАЛЬНИМ), вважається депресивною, апатично, готичною? Нема АБСОЛЮТНО щасливих людей. Якщо ви вважаєте, що є - ви або брешете собі, або просто так хочете, або не замислювалися над життям і щастям, або ви психічно хворі! Якщо я пишу "Сьогодні найкращий день для суіциду" - це не означає, що я хочу померти. Я - НОРМАЛЬНА людина!!!

А ви?