Дивлюся – всюди морок…

Торкається щоки

До болю лютий холод

У місті самоти…

Це мій Кривбас гірничий,

В якому «гине» люд.

Це місто -  робітниче –

Таланти в ньому мруть.

Це клітка -  для поета,

Це рай – для шахтаря,

Чиновнику – монета,

Для мене – це труна.

Бо тут я народилась,

І тут, скоріш, помру,

Ось тут я охрестилась,

Тепер я тут живу.

Втекти мені хотілось,

Знайти нагору путь.

Та видно не судилось!

Хай інші поживуть!!!

Хтось їздить на машині,

А я в бруднім метро.

В записки наколінні

Я «виллю» все нутро.

Серед погаслих вікон,

Між тисячі доріг,

Я, нехтуючи віком,

Шукаю свій поріг.

Я хочу розвернутись,

Розкрити свої крила…

Злетіти, не вернутись –

Це все, чого хотіла.

Але заламала крила…