Закрите хмарами від сонця

І вкрите попелом навік,

Прийшло кохання нездоланне

На мій запилений поріг.

Це він, далекий, наче небо…

Це я, забута, мовби сон…

Ні діл посипались тризубці

Згорівших у вогні корон.

Мій вільний пташе! Зірка щастя!

Де ти блукаєш в світі цьому?

Мій янгол неба незабутній!

Ти мій єдиний в бутті всьому!

Де ти існуєш? Якщо хочеш,

Для тебе крила відрощу.

Зійду до тебе в повню ночі,

Себе від світу відпущу!

Мій світлий демон, янгол ночі!

Твоє волосся, наче шовк.

Тобі мій погляд ліг на плечі…

Зроби до мене хоч би крок!

Тобі вогонь свого волосся,

Як зірку путника віддам.

Я вся твоя, я вся для тебе…

З моїм вогнем не згаснеш сам!