Сьогодні випадково натикнулася на один вірш. Я не знаю, що мене змусило його прочитати, але я хочу, щоб і ви його прочитали. Може просто впізнала себе у ньому. Хоча, я думаю, зі мною погодиться більшість дівчат: таке трапляється часто. І цьому не можна порадуватися, бо це погано. Кожна мріє: в мене буде так, як я хочу, так, що залишиться гарний спогад на все подальше життя - з підходящою людиную, у підходящому місці і у потрібний час. Але, як не намагаєшьмя відрізнитися від маси, все одно все виходить як завжди!От, чому? Це питання до вас, хлопці.
О чем ты думаешь, девчонка,
Глотая сигаретный дым?
Ты перестала быть ребенком...
Зачем же ты гуляешь с ним?
В тот вечер я совсем заверзла:
Он предложил к нему зайти,
И я забыла осторожность -
О, мама, мамочька, прости!!!
Я ни о чем не догадалась,
Когда он дверь за мной закрыл.
И я в ловушке оказалась,
Но он тогда заговорил:
"Ты, милая, меня не бойся,
Меня покрепче обними.
И, ради Бога, успокойся!
Ведь я люблю тебя, пойми!!!"
Я еле так уже стояла,
Не в силах дать ему ответ.
Я еле-еле прошептала:
"Я не хочу, не надо, нет!"
Нет больше сил сопротивляться,
Я опустилась на диван.
Он быстро снял с меня одежду,
Обняв мой стройный гибкий стан.
И тело сразу задрожало...
Мне было больно, я кричала...
А дальше ничего не помню.
Проснулась: он возле меня,
В углу он спальни - полусонный,
Лежит в крови вся простыня.
Он затянулся сигаретой,
Сказал: "Любимая, прости!"
Помог мне кое-как одеться,
Помог собраться и уйти.
Я еле так дошла до дома,
И так боялась встретить мать,
И много численных знакомых,
Которым все хотелось знать.
Купила пачку я "L&M",
Своих любимых сигарет.
И вот теперь курю и плачу,
Ведь мне всего шестнадцать лет.
От і я зараз курю свої улюблені сигарети "L&M" і ридаю під пісні Віталія Козловського...
P.S. До речі, я зараз схожа на дівчину на малюнку: в мене зараз також руде волосся і схожа стрижка.