Ось уже на світ з'явився другий мій блог. Спитаєте мене: навіщо? Не знаю, просто так треба. Просто хочу знайти тих, хто мене зрозуміє. Може, розповісти трохи про себе? Добре, розповім.

Почну з того дня, коли я з'явилася на світ. Батьки назвали мене Юлією. Раніше мені це ім'я не подбалося, а зараз вже байдуже. Росла маленькою худорлявою дівчинкою, яка не знала, що таке мати чиюсь прихильність.  Була повністю залежною від батьків. З дитинства мріяла про зорі...  Боялася всього на світі. Я була маленьким тремтячим кошеням, яке забилося під ковдру. Але потім змінилася, наче зламалася в корені. Раніше займалася  художньою гімнастикою, потім народними та естрадними танцями, слух розвинувся не відразу. Зате тепер вправно володію своїм тілом, відчуваю музику. Знайшла у собі хист до малювання та до написання віршів. Вже закінчую навчання у художній школі, добре малюю портрети. Займаюся фотографією. На міському конкурсі "Проба пера" зайняла перше місце у номінації "Українська поезія", також отримала приз глядацьких симпатій і приз симпатій жюрі. Пройшла відбір до модельної школи. Але мені там не сподобалося, тому покинула її відвідування. Нещодавно  увійшла до спілки письменників "Лотос", друкувалася у газетах та книзі "Проба пера".

Але все це не має для мене ніякого значення. Я працюю над собою, бо хочу потрапити "нагору", і не для того, щоб мати прихильність натовпу або, щоб задовольнити якісь інші матеріальні потреби, я просто тягнусь до Нього, до своєї "зірки". Я б, може, і розповіла про те, що у мене в душі, але зараз мені надто погано, щоб про це говорити. Правда, розміщу своє фото.